Протягом декількох десятиліть вчені намагалися розробити ефективну магнітну пам’ять з довільним доступом (magnetic random access memory, MRAM), в якій інформація зберігається у вигляді напрямку намагніченості частинки магнітного матеріалу. Так як намагніченість матеріалу може бути змінена з дуже великою швидкістю, такий тип пам’яті розглядається в якості заміни напівпровідникової статичної пам’яті (SRAM) і динамічної пам’яті (DRAM). Однак, при створенні комірок MRAM-пам’яті різного типу вчені стикалися з низкою досить складних проблем. Дослідницька група з університету Тохоку (Tohoku University), очолювана професором Хідео Оно (Hideo Ohno) і ад’юнкт-професором Сюнсуке Фукамі (Shunsuke Fukami), розробила структуру комірок нового типу магнітної пам’яті, заснованих на ефекті індукованого спін-орбітального моменту (spin-orbit-torque, SOT), який забезпечує швидке перемикання намагніченості комірки.

Австралійські вчені з Мельбурнського королівського технологічного університету (Royal Melbourne Institute of Technology, RMIT University) оголосили про розробку інноваційного матеріалу, здатного збільшити ефективність сонячних батарей за рахунок кращого поглинання світла.

В основі мікроструктури матеріалу лежать так звані наноконуси – паралельно збудовані на кремнієвій підкладці тривимірні мікроскопічні об’єкти. Якщо поглянути на матеріал через мікроскоп, то конуси будуть нагадувати кулі, які стоять на плоскій поверхні і спрямовані вістрям вгору.

Дослідники зі Стенфордського університету (Stanford University) представили нову технологію отримання зображень, яка напевно обрадує будь-якого вченого.

Що видно під шкірним покривом? Технологія, названа MOZART (молекулярної візуалізації і неінвазивного створення образів (characteriZation) тканин на рівні клітинного дозволу (At Cellular ResoliTion), може забезпечити тривимірне зображення окремих клітин (навіть молекул) в живому організмі тварини в режимі реального часу.

За допомогою MOZART лікарі зможуть побачити навіть найдрібніші лімфатичні вузли і кровоносні судини, чого досі ніколи не вдавалося зробити.

Електронні пристрої різного виду з кожним днем стають все більш складними і мініатюрними, і точно такі ж кардинальні зміни зазнають технології, використовувані при виробництві та ремонті цих електронних пристроїв. Але в деяких випадках складність електронного пристрою унеможливлює процес пошуку виниклої несправності і її усунення, саме для таких “важких” випадків дослідники з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго розробили нову технологію самовідновлення, в якій використовуються крихітні нанодвигуни, здатні самостійно шукати і зарощувати незначні механічні ушкодження, наприклад, мікротріщини.

“Сучасні електронні схеми мають дуже високий ступінь складності, для того, щоб переконатися в цьому, досить поглянути на друковану плату від смартфона або планшетного комп’ютера” – розповідає Жінхінг Лі (Jinxing Li), – “Але будь-яка тріщина, навіть сама незначна, може перервати шлях, по якому тече електричний струм, що в кінцевому рахунку призводить до відмови пристрою.